На Гадяччині попрощалися ще з одним Героєм, що віддав життя за Україну
Обмен учебными материалами


На Гадяччині попрощалися ще з одним Героєм, що віддав життя за Україну



24 грудня у с. Римарівка Гадяцького району відбулося прощання із Лифарем Анатолієм Петровичем, який героїчно загинув у АТО.

Анатолій народився 19 травня 1981 року у с. Римарівка. Навчався у місцевій школі, потім – в Гадяцькому аграрному училищі. Проходив строкову службу у Збройних Силах України. У червні 2014 року був призваний до війська під час другої хвилі мобілізації. У кінці серпня 2014 року загинув на Донбасі в Іловайському котлі.

Усе село, люди із сусідніх сіл, бойові побратими у скорботі проводжали в останню путь справжнього Героя, патріота України.

Траурний мітинг відкрив сільський голова Сергій Небрат. Глибокі співчуття рідним висловили голова Гадяцької районної ради Володимир Нікітенко, голова райдержадміністрації Олексій Матюшенко, районний військовий комісар Геннадій Розколотько, директор ДНЗ «Вище професійне аграрне училище» Олександр Мигаль голова Гадяцької Народної ради Олександр Сиваш.

«16 серпня у с. Великі Будища вмилися сльозами всі, хто прийшов провести в останню путь 19-річного Миколу Прудія. 28 листопада у с. Рашівка простилися з Юрієм Кириєнком. Ще не висохли сльози, а ми сьогодні зібралися на цьому святому місці, щоб провести в останню путь нашого побратима Лифаря Анатолія Петровича, який загинув у зоні АТО на Донбасі. Юрій Кириєнко і Володимир Лифар були бойовими товаришами. Вони разом призивались, разом навчалися у Кіровограді на полігоні, загинули в один день під час виконання бойового завдання. Загинули як герої, які виконували до кінця свій конституційний обов’язок, не зрадили присязі, даної українському народу…

Ми з вами проводжаємо в останню дорогу люблячого батька, вірного чоловіка, єдиного сина, брата, друга і бойового побратима… На земній кулі немає нічого вічного, вічна лише пам'ять. Я переконаний, що Анатолій назавжди залишиться в нашій пам'яті і наших серцях,

як Герой.

Кров побратимів, яку вони проливають за рідну землю, не пробачиться жодному російському окупанту. Ми сумуємо і плачемо, ми кажемо: прости і прощай, наш друже. Спи спокійно. Нехай земля, на якій ти народився і виріс, буде тобі пухом. Герої не вмирають! Слава Україні – Героям слава!», - сказав у своїй промові Володимир Нікітенко.

Поховали бійця на місцевому кладовищі. У нього залишилися син, дружина, сестри і батьки.


Последнее изменение этой страницы: 2018-09-12;


weddingpedia.ru 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная